К. С. Льюїс – протестант, апологет, автор «Хронік Нарнії», «Космічної трилогії», «Просто христиняство» та багатьох інших книг. Також читайте: Що рання Церква вірила про чистилище?
Протестант, якому подобалось це католицьке вчення
Це було б дивним, якби протестант наполягав на цінності чистилища. Ви такого не очікуєте. Але ось К. С. Льюїс, який в одній із останніх своїх книг сказав: «Я вірю в чистилище». Льюїс пояснює, чому – у «Листах до Малкольма», книзі листів до вигаданого друга, опублікованій одразу після смерті Льюїса.
Йому подобалася картина, змальована Данте у томі «Чистилище» його «Божественної комедії». Йому не подобалося, як деякі пізніші письменники представляли чистилище як те, що він називав «тимчасовим пеклом». Він сприйняв це як «римське вчення», тому що не розумів різниці між вченням Церкви та способом подання деяких людей. Ні, казав він, це не так, і більшість із нас погодиться з ним. Ці письменники справді похмурі в порівнянні, скажімо, з Папою Бенедиктом XVI у Spe Salvi.
Льюїсу подобалася ідея чистилища як місця очищення. Йому допомогла зрозуміти це довга поема Джона Генрі Ньюмана «Сон Геронтія».
Це стосується однієї з речей, які роблять його книги такими потужними і такими корисними для католиків, незважаючи на те, що вони такі протестантські. Льюїс мав католицьке відчуття, що ви повинен бути тим, ким вас створив Бог. Церква не просто хоче, щоб ви врятувалися від своїх гріхів. Вона хоче зробити вас святими. Насправді Бог робить вас святими, рятуючи вас від ваших гріхів. Церква знає, що зробити вас святими – це не магія, вам буде потрібно переформуватись, і це буде боляче. Справа не тільки в тому, щоб стерти ваші борги. Справа в тому, щоб зробити вас людиною, яка не увійде у борги.
Це відчуття Льюїса стало причиною того, що йому, хоча він і був протестант, подобалася католицька обітниця чистилища.
Наші душі потребують чистилища
«Наші душі потребують чистилища», пише Льюїс до Малькольма, «Чи не розбило б це нашого серця, якби Бог сказав нам: ‘Це правда, Мій сину, що від тебе тхне, а з твоїх ганчірок капає бруд та слиз, але всі ми тут милосердні, і ніхто не докорятиме тобі за ці речі та не відійде подалі від тебе. Увійди в радість’?» Так, вірить він, це розбило б наше серце.
Ми сказали б Богу, що нам краще спочатку почиститись, пише Льюїс, навіть якщо це боляче. Ми хочемо чистилища, тому що знаємо, що нам потрібне очищення. Ми дивимось на Ісуса, який є досконалим Добром, і відчайдушно хочемо бути ідеально добрими самі, незалежно від того, скільки це коштує, скільки б часу це не зайняло. Ми хочемо бути такими ж, як наш герой.
Хоча це не буде легко. «Я припускаю, що процес очищення зазвичай включатиме страждання», каже Льюїс. Про це йому повідомляє християнська традиція, але також він знає це з власного життя. «Найбільш справжнє добро, яке мені було зроблено в цьому житті, містило страждання».
Але він продовжує, «Я не думаю, що страждання є метою очищення. Я цілком можу повірити, що люди ні набагато гірші, ні набагато кращі, ніж я, будуть страждати менше або більше. … Проведене лікування буде необхідним, незалежно від того, мало це чи сильно болить».
Він пропонує корисний образ для досвіду, який передає і винагороду, і проблеми з її отриманням. Це ніби вирвати зуб. «Я сподіваюся, що коли зуб життя буде видертий, і я ‘прийду до тями’, голос скаже: ‘Промийте цим рот’. Полоскання може зайняти більше часу, ніж я зараз уявляю. Смак цього може бути більш вогненним і терпким, ніж мій теперішній розум міг витримати».
Гаразд, слуго добрий і вірний!
Мені сподобалося це, коли я вперше прочитав його, тому що Льюїс дав зрозуміти те, що я лише неясно розумів. Навіть як ледь християнізований і загалом протестантський юнак, я вподобав ідею чистилища. Озираючись назад, я побачив те, що описує Льюїс.
Один хлопець, якого я знав, з нетерпінням чекав військового тренувального табору для морської піхоти. Решта з нас вважали його божевільним. Це все одно, що з нетерпінням чекати на видалення кореневого каналу в кожному зубі. Він не був божевільним. Він не просто хотів бути морським піхотинцем, він хотів бути справжнім морським піхотинцем, морським піхотинцем всередині та назовні. Він насправді хотів витримати страждання табору, тому що хотів почути еквівалент «Гаразд, слуго добрий і вірний!» для морської піхоти.
Вчення Льюїса не таке глибоке і не настільки багате, як у Бенедикта XVI. Воно, звісно, не настільки католицьке. Але він чітко і трохи зрозуміліше, ніж Папа-емерит, пояснює, чому нам слід вподобати обітницю чистилища. Він показує нам, чому це не «тимчасове пекло», а тренувальний табір для Неба.
Автор: David Mills
Джерело: Aleteia
Фото: www.britannica.com
Переклад з англійської: Максим Гонтар
Можливо не зовсім правильно розумію Льюїса, але я не зовсім згодний з його думкою. Якби Господь та після, Апостоли, були б такі ” більш-меньш лояльні до чистилища, то ані Господь, ані апостоли так би щиро й відверто не намагалися попередити, щоб врятуватися людині саме за життя. Іісус багато разів каже фразу-” Там буде плач та скрежет зубів. І можливо це плач не від болю, а плач від жалю, жалю за втрачену можливість. Як би пекло було б чимся миттєвим, яе можна деякий час перетерпіти та й іти далі, Христос не казав би про це з таким жахом. Можливо чистилище й є місцем очищення( зі слів ап. Павла), але не зовсім кріпки дущі ця ідея може навести до думки, що гріши-не гріши, всеодно чистилище трохи перетерпіти та й до Бога на небо…..